Перекладачs

Остатні слова Захара, сказані грізним, піднесеним голосом, приглушили в ушах слухаючої громади шум водо-паду, що недалеко гримав собою о камінь і, мов живий стовп кришталю, граючи проти сонця всіми барвами веселки, видавався блискучою пасмугою понад головами громади.

Ту- гар Вовк не міг від нього виламатися. Він узяв Максима за руку і випровадив його наперед. - Молодче,сказав він,донька моя, єдина моя дитина, говорить, що ти - вирятував її життя з великої небезпеки. Я не маю причини не вірити - її слову.