Emard-Schmeler

Доню моя,сказав він лагідно,не жалуйся на мене! Горе наповнило - гіркістю моє серце, гнівом налило мої думи. Але я знаю, що твоє - серце щире золото, що ти не покинеш мене в днях тривоги й боротьби. - Адже ж ми самі тепер на світі, ні до кого.

Чим чорніша хмара гніву й невдоволення залягала на чолі її батька, тим виразніше почув Максим, що між ним і Мирославою розвертається глибока пропасть. При тім він, дитя гір, не знаючи.

Петою. - Від якого царя приносиш нам вісти? спитав його Пета. - Я не знаю ніякого царя, крім великого Чінгісхана, пана всього світу! - сказав боярин. Се була звичайна формула піддання. Пета тоді поважно, - але радо простяг бояринові руку. - В пору приходиш,сказав Пета,ми.