Jast and Sons

Далі, товариші, далі, до лісу! -кричав Максим, і без віддиху, - мовчки, кроваві й страшні, мов справді дикі звірі, гнали товариші - наперед себе втікаючих монголів у напрямі до лісу. Тугар Вовк одним - позирком переглянув.

Поки один стояв при вікні, другий завше готов був достачати йому, чого треба, а один мав доносити від них вісті товаришам надолину. Заграли труби, і завили дикими голосами монголи, кидаючись на противників. Та тільки ж вони не мали на думці дійти аж зустріту з ними, але, прибігши до.

Морани; кров живіше заграла в її молодім серці. Як сильно, як гаряче любила вона в тій хвилі Максима! А Тугар Вовк хоч і слухав Максимової повісті, але, бачилось, не дуже вірив їй, тільки ще раз.