Thiel-Jakubowski

І, певно, не без радості міг він глядіти на них. Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа - громада сама, вся і завсіди, бачно.

А втім, надлетіла монгольська погоня, Тугар - Вовк попереду. - Ні вже,кричав він,сим разом не уйдете моєї руки! І своїм важким - топором повалив першого стрічного противника, що вчора ще був його - найвірнішим лучником. Зойкнув смертельно ранений і впав під ноги - боярина. Товариш його.